7 вересня о 16:00 відбудеться відкриття спільного проєкту литовського мецената Даумантаса Леваса Тодесаса "Мандри Мойсея" та українського художника Матвія Вайсберга "Тонка Червона Лінія" в Музеї західного і східного мистецтва.
23 серпня 1939 року між нацистською Німеччиною та тоталітарним радянським союзом був підписаний пакт Молотова-Ріббентропа, який розподілив Європу на дві частини - гітлерівську та сталінську. Цей документ вирішив не тільки початок найкривавішої в історії Другої світової війни, але й долю мільйонів людей, які загинули назавжди. Коли союз влітку 1940 року захопив Литву, вони відразу почали депортувати місцеве населення. Так, столяр з містечка Плунге Яков Бунк (Яковас Бунка) разом зі своєю родиною опинився в Західному Сибіру. Саме звідти він з батьком та братами в січні 1942 року потрапив в Червону армію, а після того на фронт Другої світової. Його батько загинув в березні 1943 року у битві за Орел, його рідний старший брат Абрам був вбитий під Кенігсбергом у 1945 році. Яков був декілька разів поранений, знову відправлявся воювати, був стрільцем, розвідником, але вижив і повернувся в рідне містечко Плунге, де майже всі його рідні, друзі та знайомі були розстріляні нацистами як євреї влітку 1941 року.
В пам'ять загиблих Яковас Бунка почав робити з дерева меморіальні фігури над місцями розстрілів євреїв - так був створений меморіал в Каушенаї та ще в десяти місцях в Литві, він втілював єврейські образи у традиційному литовському різьбленні по дереву. Його Мойсей на вершині пагорба над озером Плателяй простояв майже 40 років - але дерево швидко руйнується: скульптура згнила, неушкодженим залишилася тільки голова пророка. А потім, орієнтуючись на фотографії та пропорції фрагмента, скульптор Антанас Вашкіс вирізав копію Мойсея, а Даумантас Тодесас зробив декілька зменшених копій голови пророка і віддав різним митцям, щоб ті розписали роботи й тим самим виразили своє відношення до тих, хто не змирився бути рабами і загинув за свободу.
Мойсей - той, хто вивів народ з рабства. За свою надзвичайну хоробрість та незламність він отримав Десять заповідей (Декалог) на горі Синай та його мандрування в Землю Обітовану тривало сорок років. Мойсей - не тільки символ віри, це прагнення свободи і боротьба проти тиранії. Це саме те, за що зараз б'ються українці - за волю, за свою Землю Обітовану - Україну, це єдиний спосіб вижити і зберегти життя і свою ідентичність. Диктатура агресора – це насильство, бажання пригнічувати та вбивати. Право вільних людей – жити та боротися з тими, хто тебе хоче вбити. Тому виставка Даумантаса Тодесаса "Мандри Мойсея" поєднана з роботами Матвія Вайсберга з циклу "Тонка Червона Лінія", яка була створена навесні страшного 2022 року і присвячена обороні Маріуполя - українського міста, яке своїм захистом та обороною врятувало життя людей в інших українських містах і селах.
"Тонка Червона Лінія" (The Thin Red Line) - термін, мем, який визначає надзвичайну оборону на межі неможливого: саме так, в тонку червону лінію були вимушені вишикуватися у дві шеренги замість чотирьох шотландські піхотинці в битві при Балаклаві під час Кримської війни в жовтні 1854 року, щоб прикрити надто широкий фронт можливої атаки російської кавалерії. Мундири британського війська були червоного кольору, звідки й пішла назва, яка означає відчайдушну оборону з останніх сил. Саме так і оборонявся наш Маріуполь, саме так тримають небо українські міста і села вже десятий рік поспіль.
Матвій Вайсберг використав свої враження від побачення наживо давньогрецьких фризів в Гліптотеці в Мюнхені: під час битви воїни залишаються без рук, без ніг, але вони продовжують битися. "Наші українські захисники зараз - це античні герої", - вважає художник. Червона лінія, яка виглядає слабкою і тонкою, насправді виявляється потужною - вона дає сили і тримає понівечених воїнів. Маріуполь, Харків, Київ, Чернігів, Суми, Миколаїв, Бахмут, Авдіївка, Буча, Ірпінь, Куп'янськ, Ізюм, - всі українські міста і села виявилися тією Червоною Лінією, яка не дає ворогу зламати нас, українців у своєму прагненні бути вільними на своїй землі.
Виставка створена за підтримки Посольства Литовської Республіки в Україні, Національного історико-меморіального комплексу "Бабин Яр", арт-фундації "ДУКАТ" (м. Київ) та громадської організації "Спільне рішення".